Науково-методична проблемна тема

АКТИВІЗАЦІЯ МИСЛЕННЯ УЧНІВ В ПРОЦЕСІ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ РОЗРАХУНКОВИХ ЗАДАЧ З ХІМІї

ВСТУП

Розв’язування задач в хімічній освіті займає важливе місце, бо являється одним із прийомів навчання, через яке забезпечується більш глибоке і повне засвоєння навчального матеріалу по хімії і виробляє вміння самостійного використання набутих знань.

У процесі дослідження виявлено, що потреба використання задач у навчанні учнів хімії активно досліджується вітчизняними методистами (О. В.Березан, Н. М. Буринська, Л.М.Романишина, В.І.Староста, О.Г.Ярошенко та інші). О.В.Березан розглядає систему розрахункових задач, включаючи в неї різні їх типи та підтипи. Н.М.Буринська обґрунтувала теоретичні основи навчання хімії в школі та запропонувала методи розв’язування задач різних типів. Л.М.Романишина розробила модульний підхід до навчання хімії та створила ряд збірників задач. В.І.Староста розширив класифікацію задач з хімії, узагальнив способи їх розв’язування та методику складання умов розрахункових задач. О.Г.Ярошенко розробила технологію підготовки студентів до складання та розв’язування розрахункових задач з хімії.

У процесі розв’язування задач відбувається уточнення і закріплення хімічних понять про речовини і процеси. Задачі, які включають визначені ситуації, стають стимулом самостійної роботи учнів над навчальним матеріалом. Стає зрозумілою загальноприйнята в методиці думка, що мірою засвоєння матеріалу потрібно вважати не тільки і навіть не скільки переказ тексту підручника, скільки умінню використовувати одержані знання при розв’язуванні різноманітних задач.

Тісна взаємодія знань і умінь являється основою формування різноманітних прийомів мислення: доведення, судження і умовиводів. У свою чергу знання, які використовують при розв’язуванні задач можна розділити на два типи: знання, які учень набуває при розборі тексту задачі і знання, без використання яких процес розв’язку неможливий. Сюди належать різноманітні визначення, знання основних теорій і законів, різні хімічні поняття, фізичні і хімічні властивості речовин, формули сполук, рівняння хімічних реакцій і т.д. психологи і дидакти розглядають розв’язування задач як модель комплексу розумових дій. Мислення при цьому виступає як проблема “складання” операцій в конкретну систему знань з її послідуючим узагальненням.

РОЗДІЛ I. АКТИВІЗАЦІЯ МИСЛЕННЯ УЧНІВ В ПРОЦЕСІ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ РОЗРАХУНКОВИХ ЗАДАЧ З ХІМІЇ

При розв’язуванні кількісних задач необхідний глибокий і всебічний якісний аналіз, знаходження хімічної суті задачі. У такому випадку розв’язування кількісних задач буде сприяти глибокому і усвідомленому засвоєнню учнями законів, теорій і понять хімії, формуванню міцних знань, вихованню діалектико-матеріалістичного світогляду учнів.

Виходячи з числа залежностей, які включені в задачу, кількісні хімічні задачі діляться на прості і комбіновані.

Прості задачі потребують нескладного аналізу і незначних математичних розрахунків, які наскільки спрощені, що їх можна розв’язувати усно. Мета розв’язування простих задач – допомогти учням запам’ятовувати формули , конкретизувати одержані знання, закріпити знання від окремих хімічних явищ і фактів.

За дидактичною метою майже всі прості задачі відносяться до тривіальних.

Якщо в задачах використовується кілька закономірностей із різних розділів хімії, а іноді і фізики, то їх називають комбінованими. Такі задачі іноді містять матеріал, який впливає на створення проблемної ситуації. Комбіновані задачі можна використовувати для поглиблення знань учнями, розширення їх бачення про хімічні явища, а також для тематичної перевірки знань учнів. За дидактичною метою майже всі комбіновані задачі відносяться до пізнавальних або розвиваючих.

Вміння розв’язувати прості задачі – необхідні умови для розв’язування складних задач. При наявності такого вміння проблема в тому, щоб знайти сукупність простих задач розв’язання яких призведе до шуканої відповіді. Пошук такої сукупності може відбуватися двома шляхами: синтетичним і аналітичним.

Аналіз задач активізує мислення учнів. Оволодіння аналітико-синтетичними операціями – одна із складних, але в той же час і важливих цілей навчання школярів розв’язуванню хімічних задач. Зрозуміти задачу – значить так чи інакше передбачити її розв’язування, розібратися у тому, що дано і що потрібно знайти. Аналіз задачі важливий для всього процесу розв’язку, так як дає можливість намітити гіпотезу, як ідею розв’язування задачі.

Як показує практика, складності в розв’язуванні задач, обумовлені невмінням аналізувати запропоновану задачу. При систематичному методі аналізу роздуми будуються від змісту задачі до питання, тобто від відомих величин до невідомих, а при аналітичному – від шуканої величини до відомої.

Учитель повинен пояснити учням два способи мислення, щоб можна було використовувати той шлях, який найбільше відповідає їх мисленню. При використанні синтетичного шляху встановлюється, що дано в умові задачі, які величини це дозволяють визначити, що потрібно знайти в кінцевому результаті, чи досить інформації для знаходження шуканої величини.

Якщо ж учню важко встановити зв’язок між відомими і невідомими величинами, то дослідження задачі краще вести аналітичним шляхом, де звертається увага на невідому величину, як її визначити, тобто яке теоретичне положення або закон необхідно для цього використати. Виявивши питання, виділяють прямі і непрямі зв’язки шуканої величини з відомими даними умови задачі.

На практиці при розв’язуванні хімічних задач практично неможливо чітко розділити методи аналізу і синтезу. Вони поєднуються і доповнюються один одним. Аналітичний метод впливає на розвиток продуктивного, логічного і функціонального мислення учнів. Внаслідок систематичного використання аналітичного методу в учнів швидше, ніж при використанні синтетичного, формується вміння самостійно розв’язувати нові для них задачі.

У практиці роботи учителів хімії зустрічаються два способи розв’язування задач. Традиційний спосіб здійснюється за такою схемою: пояснення методів розв’язування – колективне розв’язування – самостійне розв’язування контрольних задач. Іноді колективне розв’язування заміняють самостійною роботою вдома. У цьому випадку ефективність навчання значно знижується.

Другий спосіб відбувається за такою схемою: пояснення шляхів розв’язування задач – колективне розв’язування задач – напівсамостійна робота учнів – самостійна робота – контрольна робота. Методична і навчаюча ефективність цього методу досить висока. На жаль, на практиці роботи вчителів хімії цей метод використовується дуже рідко.

У методичних посібниках при навчанні вмінню розв’язувати розрахункові задачі, пропонують активно використовувати алгоритми, які допомагають вибирати найбільш раціональний спосіб розв’язування задач, а також прискорюють темпи навчання. При цьому суттєво зменшуються не продуктивні затрати часу на уроці. Цей прийом активізує діяльність учнів, розвиває у них логічне і творче мислення, сприяє виробленню необхідних при розв’язуванні розрахункових задач умінь і навичок.

Таким чином, як свідчить аналіз літератури, розв’язування розрахункових задач – важливий процес навчання хімії. Найкращих результатів можна досягти при систематичному розв’язуванні різноманітних видів задач. Методологічною основою розв’язування розрахункових хімічних задач являється єдність якісної і кількісної сторін хімічних явищ, отже в процесі розв’язування задач важливо обумовити хімічну частину, а потім тільки робити розрахунки.

Шкільні олімпіади є однією з наймасовіших та найефективніших форм пошуку навчання та виховання учнівської молоді. Роль предметних олімпіад у розвитку творчих здібностей учнів важко переоцінити. Саме на олімпіадах кожний учасник має можливість виявити знання, висловити свою думку, захистити власну ідею, показати навички та вміння дослідницької роботи, адже це і є творчість.

Учнівські олімпіади з базових дисциплін складаються з кількох етапів, але не мають точно визначених початку і кінця. Написання учнями робіт, що власне, прийнято вважати олімпіадою певного етапу – це лише вершина айсберга, основою якого є наполеглива, кропітка праця учнів та їх учителів протягом навчального року. дуже важливим є те, що олімпіади, як і будь-які змагання, захоплюють, змушують долати труднощі в здобутті нових знань та вмінь.

Для дітей, охоплених олімпіадним рухом, наукові змагання стали невід’ємною частиною їхнього повноцінного життя. Вони стимулюють розвиток юної особистості в науковому, інтелектуальному плані, загартовують волю, адже психологічне навантаження під час змагань досить велике. Можна сказати, що олімпіада – це школа життя, де потрібно вміти визнавати стратегію і вибудовувати тактику досягнення перемоги, уміти гідно програвати та робити правильні висновки з поразок.

Завдання хімічних олімпіад потребують не тільки формальних знань і наявності стандартних навиків при розв’язуванні задач, але й умінь творчо використовувати набуті знання для вирішення тих чи інших проблем. Відмітимо особливості олімпіад них задач, які, як правило, являються комплексними, з широким використанням міжпредметних зв’язків, тобто при розв’язуванні необхідно використовувати різноманітні уміння і навички.

Проведена експериментальна робота в школі і аналіз методичної літератури дає можливість рекомендувати деякі конкретні шляхи використання розрахункових задач при навчанні хімії. Розглянемо деякі організаційні форми розв’язування розрахункових задач.

Демонстраційне розв’язування учителем. Ця форма може бути використана при поясненні нового матеріалу і при ознайомленні учнів з розв’язуванням задач нового типу.

Ця організаційна форма розв’язування розрахункових задач привчає використовувати тільки що отримані знання для розв’язання питань практичного характеру, для засвоєння і уточнення матеріалу, а також навчанню правильних вмінь і навичок.

Демонстраційне розв’язування задач учнями. Ця форма розв’язування розрахункових задач особливо цінна при текучій перевірці знань учнів. Вона служить первинним “індикатором” знань учнів з хімії. Від учнів вимагається правильно використовувати отримані знання, що дає можливість визначити розуміння викладеного матеріалу.

Ця форма може бути використана таким чином:

а) задачу розв’язує біля дошки один учень, а весь клас приймає участь в обговоренні шляхів розв’язування задачі, пропонує різні способи розв’язку і захищає їх;

б) біля дошки 3 – 4 учня. Кожен розв’язує свою задачу, пояснюючи її розв’язок. Клас також працює над цими задачами.

Групове розв’язування розрахункових задач. Клас розбивається на гетерогенні групи по 5 – 6 учнів. Кожна група отримує свою задачу. У групі є консультант, який відповідає за підготовку і розв’язування задачі. Після закінчення роботи представник кожної групи (як правило найслабший) зачитує умови даної їм задачі і пояснює її розв’язок. Інші учні записують у зошити рівняння хімічних реакції, якщо вони потрібні, та короткий розв’язок задачі.

Групове розв’язування дає можливість розв’язувати більшу кількість задач, але не забезпечує необхідної індивідуальної роботи.

Класна фронтальна форма розв’язування задач. Ця форма найбільш якісна при навчанні учнів розв’язувати задачі нового типу. Всі учні отримують одну й ту ж задачу і під керівництвом учителя поступово розв’язують її. При цьому відбувається відбір однієї правильної із запропонованих версій розв’язування задачі. Дуже важливо, щоб вчитель не задиктовував шлях розв’язування задачі, а лише направляв його в потрібне русло. Учні не повинні пропонувати власні шляхи розв’язування задачі.

Індивідуальна форма розв’язування розрахункових задач. Ця форма використовується з метою повторення і закріплення методу розв’язування задач нового типу. Для проведення даної методики навчання складають індивідуально-диференційовані завдання, враховуючи рівень підготовки і індивідуальні особливості учнів.

Для цього виділяється три групи учнів і розробляється три варіанти завдань: основний, ускладнений і спрощений.

Неоднакові варіанти завдань мають різний рівень складності, що дозволяє усім учням працювати на повну можливість своїх сил і можливостей.

Задачі основного варіанту передбачають використання знань і вмінь, якими повинні володіти всі учні. Задачі ускладненого варіанту підходять для учнів, які найбільш успішно оволоділи знаннями і вміннями в розв’язуванні розрахункових задач, виявляють більшу самостійність в учбово-пізнавальній діяльності, виявляють значну гнучкість при розв’язуванні розрахункових творчих задач.

Задачі спрощеного варіанту передбачають використання їх у тих випадках, коли в учня виникають труднощі при розв’язуванні задач основного варіанту.

Можна при цій формі роботи використовувати картки – завдання для економії часу. Причому в учня є можливість самому вибирати рівень складності задачі.

Усі учні отримують різні задачі. Кожен учень повинен розв’язати їх самостійно і здати вчителю.

Ця форма роботи учнів найбільш цікава і корисна.

При розв’язуванні задач учні перевіряють себе, наскільки вони уміють використовувати свої знання для вирішення задач. Хід і результати розв’язування задач дають можливість вчителю визначити пробіли в знаннях і вчасно їх ліквідувати.

Контрольно-залікова форма розв’язування розрахункових задач. Використовується, в основному, після вивчення значного об’єму матеріалу. Перед контрольною роботою учитель називає тему, з якої вона буде проводитися, нагадує які типи задач будуть використовуватися, надає приклади.

Крім загального алгоритму розв’язування задач, потрібно використовувати конкретний алгоритм на певний вид задачі, тоді слабші учні також зможуть продуктивно працювати.

Іноді при розв’язуванні задач можна дозволити користуватися зошитом, підручником. У тому випадку, коли проводять контрольну роботу це заборонено.

Розрахункові задачі можна використовувати на початку і в кінці комбінованого уроку, коли на основі отриманих знань виводиться ціла драбина нових понять і явищ. Так як ми вже вказували, однією з функцій розрахункових задач є функція контролю, отже доцільно використовувати їх на заключних уроках з певної теми. У цьому випадку ефективний індивідуальний розв’язок розрахункових задач. І нарешті, на контрольних роботах. Розрахункові задачі на різних типах уроків можна використовувати з метою систематизації отриманих знань, розвитку логічного мислення, досягнення вправності при їх розв’язуванні. Для досягнення високої якості вміння розв’язувати задачі потрібно на кожному етапі навчання використовувати спеціально підібрані і складені завдання зі зростаючою важкістю, розраховані на роботу з різними групами учнів, включати навчаючі, тренувальні і контрольні розрахункові задачі у різноманітні види самостійних робіт, а також в програми факультативних занять.

РОЗДІЛ 2. АЛГОРИТМ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ОСНОВНИХ ТИПІВ ЗАДАЧ З ХІМІ

1.     Обчислення відносної молекулярної маси речовини за її формулою

Що потрібно знати:

Відносна молекулярна маса складної речовини дорівнює сумі відносних атомних мас елементів, що входять до її складу.

Відносна атомна маса кожного елемента зазначена в періодичній системі елементів.

Відносна молекулярна маса позначається Мг і є величиною безрозмірною.

Індекс у формулі — це число, що показує кількість атомів елемента, після якого він стоїть.

Що потрібно вміти:

1. Правильно робити округлення чисел до цілих.

 2. Правильно записувати математичний вираз обчислення молекулярної маси речовини.

Порядок виконання дій	Приклад
Визначаємо, які елементи і в якій кількості входять до складу сполуки	Обчисліть відносну молекулярну масу сульфатної кислоти Н2S04
.Знаходимо відносні атомні маси  еле­ментів та округлюємо до  цілих чисел	Аг(Н) = 1,008 = 1 Аг(S) = 32,066 = 32  Аг(О) = 15,999= 16
Записуємо математичний вираз су­ми відносних атомних мас елементів у формулі кислоти	Мг(Н2S04) =  Аг(Н) • 2 + Аг(S) • 1 + Аг(О)• 4
Здійснюємо обчислення віднос­ної молекулярної маси сульфатної кислоти	Мг(Н2S04) = 1 • 2 + 32 • 1 + 16 • 4 = 98
Записуємо відповідь	Мг(Н2S04) = 98

2. Складання хімічних формул за валентністю

Що потрібно знати:

1.Символи хімічних елементів.

2.Визначення поняття «валентність атомів хімічних елементів».

3.Хімічні елементи зі сталою валентністю.

4.Сума валентності одного елемента у бінарній сполуці  дорів­нює сумі валентності іншого елемента.

Що потрібно вміти:

1.Знаходити найменше спільне кратне двох чисел.

2.Виконувати математичну дію - ділення.

Порядок виконання дій	Приклад
Аналізуємо умову завдання	Складіть формулу ферум (ІІІ) оксиду
Записуємо символи хімічних елементів	Fе203
Знаходимо валентність елементів у спо­луці	III    II Fе О
Знаходимо найменше спільне кратне для чисел, що відповідають валентності еле­ментів	3 • 2=6
Одержане число ділимо послідовно на валентність кожного елемента	6:3 = 2;     6:2 = 3 (Fе)           (О)
Одержані частки від ділення записуємо у вигляді індексів після кожного хімічного елемента	Fе203

3.Cкладання рівнянь хімічних реакцій

Що потрібно знати:

1. Під час хімічних реакцій кількість атомів кожного хімічного еле­мента залишається незмінною.

2. Закон сталості складу: кожна речовина має постійний (сталий) склад, тому змінювати індекси у формулі речовини неможна.

3. Закон збереження маси речовини: маса реагентів дорівнює масі продуктів реакції. Згідно цьому закону у рівняннях реакцій перед хімічними формулами розставляються коефіцієнти.

4. Коефіцієнт відноситься до всіх хімічних елементів формули.

5. Якщо проста речовина взаємодіє з киснем, починати урівнювати слід з атомів Оксигену.

Порядок виконання дій	Приклад
Аналізуємо умову завдання	Складіть рівняння реакції взаємодії алюмінію з киснем
Ліворуч записуємо формули реагентів речо­вин, які вступають в реакцію, між їх формула­ми ставимо знак ( + )	А1 + 02
Після зроблених записів ставимо стрілку —>	АІ + 02 ->
Після стрілки записуємо формули речовин, що утворилися внаслідок реакції Примітка. Якщо потрібно скласти формулу, дивись алгоритм «Складання формул»	А1 + 02 -> А1203
Розставляємо коефіцієнти (множники) тіль­ки перед формулами: а) якщо число атомів одного хімічного елемента до і після реакції різне — знаходимо найменше спільне кратне; б)ділимо найменше спільне кратне на інде- кси. Знайдені числа і є коефіцієнтами, що дописуються перед формулами; в) арифметичним підбором урівнюємо кількість атомів інших хімічних елементів	Для Оксигену індекси  до і піс­ля реакції відповідно 2 і 3, тому кратне дорівнює 6 6:3 = 2;   6:2 = 3  А1 + 302 -> 2А1203 4А1 + 302 = 2А1203

4.Обчислення за законом об'ємних відношень газів

Що потрібно знати:

1. Закон Гей-Люссака. Об'єми газів, що вступають в реакцію чи ут­ворюються під час неї, відносяться між собою та до продуктів реакції, як невеликі прості цілі числа (ці числа співпадають з коефіцієнтами у хімічному рівнянні).

2.Одиниці вимірювання об'єму: мілілітри (мл), літри (л), кубічні мет­ри (м³); 1 л = 1000 мл.

3.Розв'язування здійснюється з використанням однакових одиниць вимірювання.

Що повинні вміти:

1.Здійснювати перехід від одних одиниць об'єму до інших.

2.Вміти розв'язувати пропорцію.

Порядок виконання дій	Приклад
Аналізуємо умову задачі та визнача­ємо, що потрібно знайти та які дані є для цього	Який об'єм амоніаку (NН3) утво­риться при взаємодії 12 л водню з азотом (н. у.)?
Записуємо скорочену умову задачі. Бачимо, які речовини вступають в реак­цію та які утворюються	Дано:                   Розв'язування: V(Н2)=12л V(NH3) = ?
Складаємо рівняння реакції (дивись алгоритм складання хімічних рівнянь	12л               хл ЗН2 + N2 ↔ 2NН3   3об'єми     2 об'єми
Над формулами надписуємо вихідні дані, а під формулами — дані за рівнян­ням реакції відповідно до коефіцієнтів	12        х —     —  3         2
Складаємо пропорцію і обчислюємо об'єм газу	Зх = 24;     х = 24:3;     х=8л.
Записуємо відповідь	(NНз) = 8 л.

5. Обчислення маси певного об'єму газу за нормальних умов

 Що потрібно знати:

1.Молярна маса речовини — це фізична величина, що дорівнює
відношенню маси речовини до відповідної кількості речовини.

2.Математична формула молярної маси:         (1)

3.Молярний об'єм - це відношення об'єму до відповідної кількості речовини. За нормальних умов молярний об'єм газу V_т становить
22,4 л/моль.

4.Математична формула молярного об'єму:  V_m= V/v   (2)

Що потрібно вміти:

1.За наведеними формулами знаходити кількість речовини.

2.Виконувати математичні дії.

Порядок виконання дій	Приклад
Аналізуємо умову задачі, визначаємо, що потрібно знайти та які дані є для цього	Визначіть масу карбон(ІV) оксиду (С02) об'ємом 33,6 л (н. у.)
Записуємо скорочену умову задачі	Дано: V(С02) = 33,6 л
	т(С02) = ?
Записуємо формулу (2) для визначення молярного об'єму	Оскільки в умові задачі зазначе­но об'єм С02, то використовує­мо формулу (2): Vm= V/v
3 формули (2) виводимо формулу для визначення кількості речовини та роби­мо розрахунки	ν = V/Vm       ν (С02) =   = 1,5 моль
Обчислюємо молярну масу речовини	М(С02)= 12 + 16 • 2=44 г/моль.
3 формули (1) записуємо, чому дорівнює маса певної кількості речовини	т = М V
Обчислюємо задану в умові задачі масу	т(С02) = = 1,5 моль • 44 г/моль = 66 г
Записуємо відповідь	т(С02) = 66 г

6. Обчислення масової частки елемента за хімічною формулою речовини

Що потрібно знати:

1.       Формулу для визначення масової частки елемента у сполуці:

2.   Як обчислювати відносну молекулярну масу сполуки.
Що потрібно вміти:

1.Здійснювати математичні дії.

Порядок виконання дій	Приклад
Аналізуємо умову задачі	Визначте масову частку Фосфо­ру у фосфор (V) оксиді (Р205)
Записуємо скорочену умову задачі	Дано: р2о5 w(Р)- ?
Знаходимо відносну молекулярну масу сполуки	Мг (Р205) = Аг(Р) • 2 + Аг(О) • 5 = = 31 • 2 + 16 • 5 = 142
Записуємо дані у формулу, за якою бу­демо знаходити масову частку заданого елемента	100% Мг(Р205)
Обчислюємо задану в умові задачі ма­сову частку елемента	2-31 ]У(Р)=                 = 31-2 + 16-5 = 0,436-100% = 43,6%

ВИСНОВКИ

1.Розвиток інтелектуальних здібностей учнів шляхом включення в активну навчально-пізнавальну діяльність як її суб’єкта – обов’язкова умова досягнення освітніх, виховних і , особливо, розвиваючих цілей навчання.

2. Проведений психолого-педагогічний аналіз проблеми, опрацювання навчально-методичної літератури з хімії дозволили висунути і обґрунтувати ідею про необхідність розробки і доцільність впровадження у шкільну практику системи хімічних задач для розвитку творчих здібностей учнів.

3. Експериментальне дослідження показало, що використання розрахункових задач є ефективним засобом активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів на заняттях з хімії, сприяє формуванню в них стійких пізнавальних інтересів, що поступово переходять у пізнавальну потребу, творчих вмінь робити винаходи, досліджувати, оцінювати, розкривати сутність хімічних явищ, процесів, законів та методів пізнання.

4. Наслідування внутрішньої логіки хімічної науки при навчанні методам розв’язування розрахункових задач досягається за умови встановлення зв’язку між відомою учням і новою для них навчальною інформацією та врахування циклічності процесу і служить реальною передумовою активізації мислення школярів на заняттях з хімії.

5. Цілеспрямоване включення системи розрахункових задач у навчальний процес з хімії сприяє розвитку у них мислення, здібностей, формує реалістичну “я – концепцію”, дає можливість наблизити навчальну діяльність до наукової, що підвищує науковий рівень шкільного курсу з хімії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абкин Г.А. Методика решения вычислительных задач по химии. – М.: Учпедгиз. – 1958. – 86с.

2. Астахов О.І. Методика викладання хімії. – К.: Рад. Школа. – 1954.

3. Балюбаш Я., Дробчан В.Д. Розвивати творчі здібності школярів // Радянська школа. – 1988. – № 8. – С. 34 – 36.

4. Бердоносов С.С., Добрынина Н.А. Решение задач на процентную концентрацию растворов // Химия в школе. – 1976. – № 1. – С. 59.

5. Богданова А., Борисов С. Складові творчості // Завуч. – 2001. – № 6. – С. 2 – 5.

6. Богданова А., Борисов С. Технологія організації творчого педагогічного процесу // Завуч. – 2001. – № 6. – С. 6 – 9.

7. Богоявленская Д.Б., Богоявленская М.Е. Творческая работа – просто устойчивое словосочетание // Педагогика. – 1998. – № 3. – С. 36 – 43.

8. Брайко В.И., Мушкало Н.М. Олимпиадные задачи по химии. – К.: Рад. Школа. – 1979.

9. Буринська Н., Величко Л. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів хіміко-біологічного профілю навчання // Хімія. Біологія. – 2001. – № 53.

10.  Буринская Н.Н. Методика преподавания химии. – К.: Высшая школа. – 1987.